Д/з: параграфи з 33 по 42 включно. Підготувати повідомлення про один з об'єктів природно-заповідного фонду України (наприклад: заповідник, заказник, ландшафтний парк чи якийсь інший). За більш детальною інформацією чи питаннями звертатись за: Номером мобільного телефону: +380961284632 Viber: +380961284632 Електронна пошта: olgaavericeva87@gmail.com 3 квітня 2020 року Тема: Основні заходи щодо раціонального використання
природних ресурсів та охорони довкілля. Природно-заповідні об’єкти своєї
місцевості Природокористування в умовах сталого розвитку. Дослідження (на вибір) Вплив компонентів природи на здоров’я людини.
Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини. http://zno.academia.in.ua/mod/book/view.php?id=2789 Д\з: повторити теми: 7 Ландшафти України та 8 Природокористування. Це адреса сторінки з контрольною роботою https://naurok.com.ua/kontrolna-robota-landshafti-ukra-ni-prirodokoristuvannya-102559.html
Контрольна робота 8 клас
Тема «Ландшафти України. Природокористування»
І варіант
Початковий рівень (кожне
завдання 1 бал)
1. Найбільшу
площу серед природних зон в Україні займає…
А
зона мішаних лісів Б лісостепова
В
зона широколистих лісів Г степов
2.До
негативних антропогенних факторів впливу на довкілля належить:
А суховії Б
реакліматизація рослин
В яроутворення Г розорювання земель
3.Найбільше забруднення грунтів, вод і біосфери спричиняє…
А транспорт Б сільськогосподарська діяльність
В легка промисловість Г заклади рекреації
Середній рівень (кожне завдання
1 бал)
1.Дайте визначення поняття «природокористування»
2. Назвіть основні види забруднення
3.Встановіть відповідність між об’єктами та їх ознаками
1.Карпати А Сірководень, о. Зміїний
2.Південний берег Криму Б Печери, Товтри
3.Чорне море В Кипариси, Карадаг
4.Азовське море Г Сиваш,
піщані коси
Д Полонини, фліш
Достатній рівень (
3 бали)
1.Встановіть
послідовність розташування природних заповідників із заходу на схід
А Древлянський Б Канівський
В Розточчя Г Дніпровсько-Орільський
2.Поясніть
причини відносно небагатого видового складу Чорного моря.
Високий рівень (3
бали)
1. Що таке рециклінг?
Поясніть, яке значення для раціонального використання природних ресурсів має
відсортування сміття.
Контрольна робота 8 клас
ІІ варіант
Початковий рівень (кожне
завдання 1 бал)
1. Вкажіть природну зону, яка поділяється на підзони:
А мішані ліси Б лісостеп
В широколисті ліси Г степ
2.Техногенні підтоплення земель характерні для територій:
А морських портів Б навколо міст
В зрошувальних
земель Г
навколо водосховищ
3.Найбільше
забруднення атмосфери спричиняє…
А транспорт Б сільськогосподарські підприємства
В харчова промисловість Г заклади рекреації
Середній рівень (кожне завдання
1 бал)
1.Дайте визначення поняття «моніторинг навколишнього
середовища»
2. Назвіть
основні види природоохоронних територій
3. Встановіть
відповідність між назвами та категоріями природоохоронних територій:
1.Асканія Нова
А Ботанічний сад
2.Синевир Б Природний заповідник
3.Канівський В Біосферний
заповідник
4.Нікітський Г Природний
національний парк
Д Пам’ятка природи
Достатній рівень ( 3 бали)
1.Встановіть
послідовність розташування національних парків з півночі на південь
А Олешківські піски Б Яворівський
В Шацький
Г Подільські Товтри
2.Поясніть з чим пов’язане значне поширення печер у
Гірському Криму
Високий рівень (3 бали)
1. Оцініть,
яка геоекологічна ситуація склалася в нашій області. Яких заходів потрібно
вжити, щоб змінити її на краще?
10 квітня 2020 року
Тема 1: Кількість населення в світі та Україні.
Чинники,що впливають на кількість населення: природний рух, міграції. Статево-віковий
склад населення світу йУкраїни. Тривалість життя населення. Зміна кількості
населення в світі та Україні.
Д/з: §43-45 прочитати. Відповіді на тести пересилпайта на електронну адресу, можете оформити на подвійному листку із зошита і зберегти. Чекаю ваших листів або дзвінків. За більш детальною інформацією чи питаннями звертатись за: Номером мобільного телефону: +380961284632 Viber: +380961284632 Електронна пошта: olgaavericeva87@gmail.com 17 квітня 2020 року
Тема 1: Практична робота 11.Аналіз статево-вікових
пірамід України та окремих країн світу. Тема 2: Густота населення. Територіальні відмінності
густоти населення в світі й Україні. Міські і сільські населені пункти.
Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу.
Густота населення
Як люди розселилися по Землі
На основі археологічних знахідок «колискою» людства вчені вважають порівняно невеликі території, що охоплюють Південну Європу, Південно-Західну Азію та Північну Африку. Освоюючи нові землі, люди розселялися по планеті. Спершу від своєї «прабатьківщини» вони рухалися на північний захід – у Європу, на північний схід – в Азію та на південь, углиб Африки. Близько 30 тис. років тому через материковий перешийок, який тоді існував на місці Берингової протоки, мисливські племена перейшли до Північної Америки. Звідси вони просувалися на південь, освоюючи Центральну та Південну Америку, а близько 10 тис. років тому досягли острова Вогняна Земля. Приблизно в той самий час люди прийшли з Азії до Австралії. Таким чином, близько 15–10 тис. років тому вони розселилися по всіх освоєних нині територіях, але дуже нерівномірно.
Розселення – це розміщення населення по території та розподіл його за різними типами поселень.
Розглянемо розміщення людей на планеті за двома характеристиками: густота населення і розподіл людей за різними типами поселень.
Середня густота населення світу
Населення на Землі розміщене вкрай нерівномірно. Так, на 7 % площі суходолу зосереджено до 70 % населення світу. Водночас 15 % площі материків і островів займають «білі плями» – зовсім не заселені території. Для формування уявлення про поширення людей по території існує показник густоти населення та відповідна тематична географічна карта.
Густота (щільність) населення – ступінь заселеності певної території, чисельність постійного населення, що припадає на одиницю площі (зазвичай на 1 км²).
У зв’язку зі зростанням кількості населення на планеті зростає й середній показник густоти населення. Зокрема, у 1890 р. він становив 12 осіб/км², у 1950 р. – 18 осіб/км², у 1992 р. – 40 осіб/км², а в наш час – 48 осіб/км². Утім цей показник значно коливається на різних територіях.
Дуже високим вважають показник густоти населення, що становить понад 200 осіб/км². Він характерний для Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Ізраїлю, Шрі-Ланки, Республіки Корея. Найвищою ж у світі густотою населення серед великих країн вирізняється азіатська держава Бангладеш – 1102,8 особи/км².
Дуже низька густота населення в таких країнах, як Австралія, Канада, Монголія, Лівія, Мавританія, Намібія. Тут вона становить менш як 4 особи/км².
Більша частина населення Землі проживає у північній (90 %) та східній (85 %) півкулях. Проте в межах як окремих материків, країн, так і частин світу існують великі контрасти в густоті населення. Що ж їх спричиняє?
Причини різної густоти населення
З давніх-давен головним обмежувачем розселення людей був природний чинник. Про це свідчать такі факти: постійні населені пункти на планеті розміщені на південь від 78° пн. ш. і на північ від 54° пд. ш.; 80 % людства живуть на рівнинах; понад 50 % – на відстані від моря не більш ніж 200 км, а 30 % – не далі ніж 50 км від узбережжя. Водночас малозаселеними є пустелі, вкриті льодовиками простори, тундра, вологі екваторіальні ліси.
Другим є історичний чинник. Найгустіше заселені райони давнього освоєння, де формувалася людина сучасного типу або існували могутні цивілізації давнього світу. Тому густозаселеними регіонами й нині лишаються Європа, Південна і Східна Азія. Потужні міграційні потоки з Європи після епохи Великих географічних відкриттів спричинилися до більшої густоти населення саме східного узбережжя Америки.
Третім чинником є демографічний. Чисельність і густота населення швидше зростають у країнах із другим типом відтворення. Навпаки, демографічна криза та депопуляція призводять до зменшення кількості й густоти населення.
Нарешті, розміщення населення завжди залежало від економічного чинника, тобто рівня розвитку та розташування виробництва. Ще в давнину внаслідок розвитку сільського господарства були території, що «притягували» людей: долина Нілу, Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина. З початком розвитку промисловості утворилися великі осередки підвищеної густоти населення в Європі та на сході Північної Америки. Тепер дедалі частіше господарство тяжіє до морських шляхів, які визначають економічні зв’язки між більшістю країн сучасного світу. Тому й густота населення зростає в цих районах.
Ареали найбільшої густоти населення у світі
Під дією всіх перелічених чинників у світі склалося три великі ареали максимальної густоти населення.
Найбільшим з них є Південна та Східна Азія. Середня густота населення тут становить 200–600 осіб/км², а в деяких місцях – 1000–2000 осіб/км².
Другий ареал підвищеної густоти населення – Західна і Центральна Європа, де цей показник у середньому дорівнює 100–200 осіб/км². Найбільшої концентрації він досягає у чотирикутнику міст Ліверпуль (Велика Британія) – Гамбург (Німеччина) – Базель (Швейцарія) – Париж (Франція). Тут густота населення зростає до 1000–3000 осіб/км², а на заході Німеччини – навіть до 5000 осіб/км². Найменшим цей показник є в Ісландії – 2,6 особи/км². А європейська держава-карлик Монако формально вирізняється найбільшою середньою густотою населення серед країн світу – 18 865,5 особи/км².
Східне узбережжя Північної Америки є третім ареалом дуже високих показників густоти населення – 200–300 осіб/км².
В основному в ареалах максимальної густоти населення розташовані й країни з найбільшою кількістю населення (понад 100 млн осіб).
Густота населення в Україні
Середня густота населення в Україні становить 74,5 особи/км², що у 1,5 разу більше за середній показник по світу, але значно нижче, ніж у більшості країн Європи. Останнім часом у результаті депопуляції населення нашої країни густота населення має тенденцію до зменшення.
Густота населення в різних областях України неоднакова. Це можна простежити за картою густоти населення. На ній по-різному показана густота міського та сільського населення. Розміщення міського населення позначене пунсонами, сільського – способом картограми. Прослідкуємо за цією картою територіальні зміни показника густоти населення в Україні. Вони зумовлені природними, історичними, економічними та екологічними причинами.
Найвища густота населення характерна для східних і західних областей, а також Київської області (разом з Києвом). Максимальна густота населення зафіксована у Донецькій області – 160,4 особи/км². З-поміж центральних областей найгустіше заселена Дніпропетровська область – 102,5 особи/км². Тут показники густоти високі за рахунок міського населення. Цьому сприяє високий рівень індустріалізації названих територій. Серед західних найщільніше заселені Львівська (115,2 особи/км²) та Чернівецька (112,0 особи/км²) області, але вже за рахунок сільського населення.
Досить низька густота населення у поліських і степових областях України. Мінімальний показник спостерігається у Чернігівській області – 32,5 особи/км², де істотний вплив на густоту населення мають природні чинники. Тут високий показник лісистості території, значна заболоченість, малородючі ґрунти, тому мало як міських, так і сільських поселень. До таких регіонів також належать північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Сумської областей. На півдні найнижча густота населення у Херсонській області – 37,3 особи/км². Це пов’язано як із природними причинами (посушливі степові райони), так і з історичними (район пізнього господарського освоєння людиною). Аналогічні показники характерні для таких степових областей, як Миколаївська, Запорізька й Одеська.
Малозаселені території трапляються навіть у межах областей із високим середнім показником густоти населення. Наприклад, це гірські райони Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей, Автономної Республіки Крим.
З другої половини XX ст. на розміщення населення України дедалі більший вплив мав екологічний чинник. Так, у 1986 р. повністю відселено мешканців міст і сіл 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Пізніше було визначено й інші території безумовного (обов’язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Люди залишають й інші зони екологічної кризи, які займають близько 15 % території України.
Помітно відрізняється густота міського та сільського населення. У великих містах, які займають лише 2,5 % площі країни, сконцентрована майже половина всього населення. Там середня густота населення сягає 1500–4000 осіб/км². Наприклад, у Києві – 3414,8 особи/км². У сільських районах вона знижується до 20–40 осіб/км².
Надішліть мені будь-ласка відповіді, або кількість балів, які ви отримаєте пройшовши тести за посиланням, наведеним вище. Чекаю ваших листів і дзвінків. Будьте здорові! Д/з: § 46 прочитати. Виконайте практичну роботу. 24 квітня 2020 року Тема 1: Класифікація міст за кількістю населення та
функціями. Міське і сільське населення. Урбанізація, причини, що її зумовлюють.
Міські агломерації. Мегаполіси. Світові міста.
Населені пункти
Типи поселень
Результатом розселення людей є мережа населених пунктів (поселень) – уся сукупність населених пунктів, розташованих на будь-якій території. Розрізняють два типи поселень: міські й сільські. За даними статистики, нині 51 % населення світу проживає в міських поселеннях, а 49 % – у сільських.
Утім провести межу між містом і селом не завжди легко. Чим же вони відрізняються одне від одного? За якими критеріями поселення поділяють на села і міста? Здавалося б, найважливішим критерієм могла б слугувати кількість населення. Проте єдиних стандартів у світі щодо людності міст немає. Так, у Скандинавських країнах, Данії, Ісландії містом вважають поселення, де мешкає понад 200 жителів, у Канаді та Австралії – більш ніж 1 тис. осіб, у США – понад 2,5 тис. осіб, у Китаї – більше 3 тис. осіб, в Україні – понад 10 тис. осіб, у Росії – понад 12 тис. осіб, у Японії – понад 30 тис. осіб. На рівні ООН було зроблено спроби встановити єдиний, спільний для всіх країн критерій для визначення статусу міста – не менше 20 тис. осіб. Але при цьому кількість міст світу одразу зменшилася б на чверть. Тоді було вирішено вести облік міст за даними кожної держави.
Головною ознакою, що відрізняє міське поселення від сільського, є характер зайнятості населення. Міським є поселення, де більша частина людей працює в промисловості та сфері послуг, сільським – у сільському господарстві.
Міські поселення
У наш час розміщення людей дедалі більше визначається географією міст. Нині в містах живе більше ніж половина всього населення планети. Сільське населення переважає лише в Африці та в Азії.
Місто – тип поселення, понад 85 % жителів якого зайняті у сфері послуг і промисловості.
Зазвичай місто характеризується значною кількістю населення та великою його густотою. У місті зосереджено багато видів господарської діяльності: наука, освіта, культура, інформація, банківська справа, транспорт, промисловість, будівництво та інші. Усе це, поєднане інженерною і соціальною інфраструктурою (сферою обслуговування, необхідною для функціонування міста), зумовило тут формування особливого міського способу життя. Кожне сучасне місто має певні особливості внутрішньої організації. У ньому наявні квартали будинків, часто міські райони. Є центральна частина, промислові зони, в сучасний період – бізнес-сіті. Розвинута інфраструктура: дорожні мережі, вулиці з тротуарами, алеї, пішохідні зони, громадський транспорт. Наявне централізоване водо-, газо-, електропостачання, каналізація, телекомунікації, підприємства з утилізації відходів. Місто є важливою адміністративною одиницею країни.
Нині у світі налічується понад 2,5 млн міст. Їх розрізняють за кількістю населення (людністю) та функціями.
За кількістю жителів міста поділяють на групи:
малим у більшості країн вважають місто, де мешкає до 20 тис. осіб
середнім – 20–100 тис. осіб
великим – 100–500 тис. осіб
надвеликим – 500 тис. – 1 млн осіб
містом-мільйонником – понад 1 млн осіб
містом-мультимільйонником – більше ніж 5 млн осіб.
Перші в історії міста були центрами торгівлі, ремесла, адміністративної влади, військовими укріпленнями. З розвитком суспільства роль міст значно розширилася. Вони стали транспортними вузлами, культурними, освітніми, курортними центрами. Тепер міста класифікують за їхніми функціями, тобто основною роллю, яку вони відіграють у господарстві країни. Великі міста часто є багатофункціональними, виконують одразу кілька функцій як у виробничій сфері, так і у сфері послуг. В останні десятиріччя серед функцій найбільших міст зростає роль саме невиробничої сфери: науки, освіти, культури, фінансового та юридичного обслуговування, реклами, побутових послуг тощо. Так, у Нью-Йорку у сфері послуг працює понад 4/5 усього економічно активного населення, у Лос-Анджелесі та Чикаго – більше як 3/4. Є й вузькоспеціалізовані міста, основою для розвитку господарства яких стала одна галузь виробничої або невиробничої сфери.
Виділяють міста з такими функціями:
промисловими (наприклад, Детройт у США)
транспортними (Суец у Єгипті)
політико-адміністративними (так звані штучні столиці – міста, що були спеціально збудовані як адміністративні центри і не виконують інших функцій: Канберра, Оттава, Вашингтон, Бразиліа)
науковими та освітніми (Оксфорд і Кембридж у Великій Британії, Гейдельберг у Німеччині)
курортно-оздоровчими (Ніцца у Франції, Маямі у США)
військовими (Гібралтар)
релігійними (Мекка та Медина в Саудівській Аравії)
Світові міста
Деякі міста відіграють важливу роль не лише у житті країни, а й в економічному та політичному житті всього світу. Їх називають світовими (глобальними) містами, або альфа-містами.
Світове місто – це місто, яке вважається важливим елементом світової економічної системи, здійснює сильний політичний, економічний і культурний вплив на ключові регіони Землі.
Уперше термін «світове місто» було використано на початку 1990-х років щодо Лондона, Нью-Йорка і Токіо. Світове місто – це не завжди столиця країни. У таких містах проводять міжнародні зустрічі, міжнародні організації розміщують свої штаб-квартири. Світові міста вирізняються з-поміж інших міст багатьма особливостями.
Наприклад,
Шанхай (24,2 млн осіб), Карачі (23,5 млн осіб), Пекін (21,2 млн осіб) – найбільшою у світі кількістю населення;
Токіо, Осака, Москва – високою «вартістю» життя;
Дубай, Маямі, Амстердам – кількістю іноземців;
Токіо, Москва, Сеул – пасажиропотоком метрополітену;
Шанхай, Лондон, Нью-Йорк – довжиною метрополітену;
Атланта, Пекін, Лондон – потоком авіапасажирів;
Москва, Нью-Йорк, Лондон – кількістю мільярдерів;
Токіо, Нью-Йорк, Лос-Анджелес – обсягами виробництва товарів і надання послуг.
Нині складено перелік зі 173 світових міст. Найбільше їх на території США, Європейського Союзу, Індії та Китаю. За значенням ці міста умовно поділяють на три типи:
Альфа (44 міста)
Бета (63 міста)
Гамма (110 міст)
Рейтинг світових міст очолюють Лондон і Нью-Йорк. Їх зараховують до типу Альфа++. Серед українських міст до групи світових належить лише Київ, який посідає 70-те місце і віднесений до типу Бета.
До сільських поселень зараховують усі населені пункти, що не мають міського статусу. Порівняно з містами вони виконують переважно одну функцію – сільськогосподарську, і в них проживає значно менше людей. Сільські поселення надзвичайно різноманітні і багато в чому залежать від природних умов, соціально-економічного середовища та форм власності на землю.
Переважають три основні форми сільських поселень: групова, розсіяна (фермерська) і кочова. Перші дві форми історично склалися на територіях, для яких було характерне осіле населення, що займалося землеробством.
Групова форма властива країнам, де зберігається общинне землекористування або переважають великі кооперативні господарства. За такої форми великі села поєднані з хуторами (малими населеними пунктами, що складаються з кількох домогосподарств). Групові поселення характерні, зокрема, для низки країн Європи, Африки, а також для Росії, Японії, Китаю.
Розсіяна (фермерська) форма поселень притаманна переважно країнам із високим рівнем розвитку сільського господарства, зокрема США, Канаді, Австралії, Великій Британії. Там люди володіють великими наділами землі або орендують їх і живуть на значній відстані один від одного.
Кочова форма сільських поселень сформувалася внаслідок давніх форм господарювання народів: пасовищне тваринництво, полювання, збирання дарів природи. Вона притаманна переважно пустельним, степовим, саванним ландшафтам та екваторіальним і тропічним лісам. Кочова форма сільського розселення існує в Монголії, Саудівській Аравії, Ірані, у племен Екваторіальної Африки й Амазонії.
Сільські населені пункти кількісно переважають над міськими. Але темпи їхнього зростання поступаються містам, а у деяких регіонах світу навіть скорочується чисельність селян. Наприклад, у розвинутих країнах Європи їхня частка становить від 2 % до 9 % населення країн.
Типи поселень в Україні
У результаті розселення людей в Україні склалася своя мережа населених пунктів. За даними статистики, нині 68,7 % населення України проживає в міських поселеннях, а 31,3 % – у сільських.
В Україні існує 1345 міських поселень.
Найбільша частка міських жителів спостерігається у промислових областях: Донецькій (90,6 %), Луганській (86,8 %), Дніпропетровській (83,5 %).
Поняття «місто» в Україні пов’язують з магдебурзьким правом – однією з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у середньовічній Європі, що сформувалася в німецькому місті Магдебург у 1235 р. Завдяки цій системі були створені міські ради – орган міського самоврядування, що не мав аналогів у селах. На Русі магдебурзьке право з’явилося з німецькими колоністами. Згодом право на самоврядування здобули Львів, Луцьк, Галич, Київ та інші міста.
Нині в Україні населений пункт може одержати статус міста лише за окремим законом Верховної Ради. Головною ознакою міста є характер зайнятості населення. Інший критерій – кількість населення. В Україні це не менше 10 тис. осіб, хоча є і винятки. У Берестечку (Волинська область) та Угневі (Львівщина) налічується відповідно менше ніж 4 тис. і трохи більше як 1 тис. жителів, але за характером зайнятості населення та роллю в культурному житті країни вони дістали статус міста. Міста Прип’ять і Чорнобиль узагалі не мають постійного населення.
До міських в Україні відносять два типи поселень – міста і селища міського типу (смт). Нині в Україні існує 460 міст. Найбільше їх у Донецькій (52), Львівській (44), Луганській (37) областях. Найменше – у Херсонській (9) та Миколаївській (9). В Україні переважають малі та середні міста.
Великих міст (із населенням 100–500 тис. осіб) – 37.
Є 6 надвеликих (500 тис. – 1 млн осіб) міст: Одеса (993,2 тис. осіб), Дніпропетровськ (979 тис. осіб), Запоріжжя (753 тис. осіб), Донецьк (750 тис. осіб), Львів (721,1 тис. осіб), Кривий Ріг (645,7 тис. осіб).
У період з 2001 до 2016 р. кількість міст-мільйонників скоротилася з п’яти до двох. Нині до них належать Київ (2,86 млн осіб) і Харків (1,43 млн осіб).
Обласні центри і деякі великі міста України є багатофункціональними. Інші міста вузькоспеціалізовані.
Виділяють міста з такими функціями:
багатогалузеві промислові (Запоріжжя, Кривий Ріг)
вузькоспеціалізовані промислові (Шостка)
транспортні (Чорноморськ, Жмеринка)
курортно-оздоровчі (Ялта, Трускавець, Миргород)
військові (Севастополь, Остер)
релігійні (Почаїв).
Селища міського типу – це також міські поселення, оскільки більшість їхніх жителів зайняті у промисловості та сфері послуг, але кількість населення менша: від 2 до 10 тис. осіб. Селищ міського типу в Україні 885. Найбільше їх у промислових східних областях: Донецькій (131), Луганській (109), Харківській (61). Найменше – у Чернівецькій (8), Черкаській (15) та Рівненській (16).
У нашій країні існує 28 388 сіл. Для України притаманна групова форма сільських поселень – великі села у поєднанні з хуторами. Особливості географічного положення, природних умов і ресурсів, історичного розвитку зумовили значні відмінності у розмірах сільських поселень.
Так, на Поліссі переважають малі села з населенням 200–500 осіб. Здебільшого це одновуличні села. Вони розташовані на підвищених вододілах річок. Такий тип сільського розселення називають вододільним, оскільки люди селяться далеко від берегів річок, на вододілах, де є дреновані сухі місця. Іноді на Поліссі трапляється хутірський тип розселення з невеликою кількістю садиб.
У лісостеповій та степовій смугах сформувалися великі села з населенням 500–1500 осіб. У лісостеповій зоні села поширені в долинах річок і ярах, у степовій – у балках, близько до рівня ґрунтових вод. Це дає можливість легше копати криниці, створювати ставки, краще використовувати талі й дощові води. Такий тип розселення називають долинно-яружним. Села там часто мають форму правильної шахівниці.
У Карпатах люди живуть у міжгірських улоговинах, долинах річок, як правило, не вище 800 м над рівнем моря. Такий тип поселень називають гірсько-долинним.
Нині сільське населення страждає від гострих соціально-економічних проблем, що ставить його на межу вимирання. У результаті прорахунків у реформуванні сільського господарства селяни втратили роботу. Злидні й безробіття, занепад соціальної сфери (брак якісної освіти, дошкільних і культурних закладів) примусили молодь залишати села. «Старіння нації» призводить до погіршення демографічної ситуації та вимирання українських сіл. Без економічних реформ, залучення населення до виробництва, створення умов для роботи і проживання молоді у сільській місцевості ці проблеми подолати неможливо.
Справжнім феноменом суспільного розвитку ХІХ–ХХІ ст. стало швидке зростання міст. Нині щороку міське населення у світі збільшується приблизно на 50 млн осіб. У містах люди живуть, навчаються, працюють, проводять своє дозвілля. Паралельно з принадами міського способу життя виникли й гострі проблеми, які фахівці називають «хворобами міста»: катастрофічне забруднення довкілля, тонни неутилізованого сміття, шум і стреси, велике скупчення людей. Усе це – наслідки явища урбанізації.
Урбанізація (з латин. – міський) – процес швидкого зростання міського населення, поширення міського способу життя та підвищення ролі міст у розвитку суспільства.
Загальні риси урбанізації
Як глобальний процес урбанізація має загальні риси, властиві всім країнам світу.
По-перше, відбувається швидке зростання частки міського населення. Якщо на початку XIX ст. у містах проживало 3 % населення світу, то через 100 років цей показник зріс до 14 %, а на початку XXI ст. становить уже 51 %. Очікують, що до 2030 р. частка міських жителів досягне 60 %. Які причини зумовили такі стрімкі темпи зростання міського населення? Насамперед це міграція людей із села до міста. Крім того, межі міст розширюються, вони поглинають передмістя. Виникають і нові міста, а у зв’язку з розвитком промисловості та сфери послуг деякі села перетворюються на міста. Зрештою, природний приріст у самих містах більший, ніж у селах, що веде до швидкого зростання їхньої людності.
По-друге, відбувається концентрація населення та господарства у великих містах. Саме такі міста найбільше відповідають економічним і духовним запитам людей. Тут багато робочих місць, сучасних наукоємних виробництв, добре розвинута сфера послуг (заклади освіти, культури, побутового обслуговування, місця відпочинку). Якщо на початку XX ст. великих міст у світі налічувалося близько 360, то тепер їх понад 2500. Серед великих міст найшвидше зростає населення міст-мільйонників. Ще 100 років тому у світі їх було всього 10, нині ж – 412. А міст-мультимільйонників уже 44. З них 29 міст мають населення 5–10 млн осіб, 12 міст – 10–20 млн осіб, а 3 міста – понад 20 млн осіб. Ви вже знаєте, що найбільшим містом світу є китайський Шанхай, у якому проживає 24,2 млн осіб.
По-третє, великі міста обростають містами-супутниками, залучаючи їх у зону свого впливу. Міста-супутники розташовані на відстані не більше ніж 30 км від головного міста і тісно поєднані з ним економічними зв’язками. Водночас до сфери впливу великих міст потрапляють також найближчі селища й сільські населені пункти. Так відбувається перехід до міських агломерацій.
Зростання частки міського населення світу
Міська агломерація (з латин. – приєдную) – група населених пунктів, між якими існують тісні зв’язки (транспортні, виробничі, трудові, культурно-побутові) та частими є «маятникові» міграції населення.
Це більша, ніж місто, форма розселення. Вона є основною у розвинутих країнах. Кожна міська агломерація формується навколо великого міста або кількох близько розташованих міст, які називають ядром (ядрами) агломерації.
Якщо ядро одне, міську агломерацію називають моноцентричною, наприклад: Лондонська, Паризька, Нью-Йоркська, Сан-Паулу, Київська та ін.
Якщо передміськими зонами зростаються два міста – це біцентрична агломерація. Зокрема, такою є найбільша у світі за кількістю мешканців Токійсько-Йокогамська агломерація в Японії, населення якої становить 37,7 млн осіб.
Якщо ж ядер агломерації кілька, її називають поліцентричною. Такими є Рурська агломерація на заході Німеччини (зростається близько 100 міст) та Верхньосілезька на півдні Польщі (близько 20 міст).
Найбільші агломерації з’єднані транспортними комунікаціями і формують опорний каркас розселення. У наш час подекуди навіть міські агломерації зростаються між собою й утворюють суцільні урбанізовані зони, що є найбільшими формами – мегаполісами.
Мегаполіс (з грец. – велике місто) – це група міських агломерацій, які майже зливаються забудовою і мають єдину інфраструктуру.
Мегаполіси формуються стихійно. Їхня поява пояснюється надмірною концентрацією міського населення. Однак мегаполіс – це не суцільна забудова. 90 % його території становлять відкриті простори. Складові елементи мегаполіса пов’язані між собою економічно. Усі мегаполіси мають лінійний характер забудови, витягнутої уздовж транспортних магістралей. На відміну від міських агломерацій, у них проживають десятки мільйонів людей.
У світі утворилося 8 мегаполісів.
На території США виникли 3 мегаполіси:Приатлантичний (або Бос-Ваш, тобто від Бостона до Вашингтона, 50 млн осіб), Приозерний (або Чи-Піттс, від Чикаго до Піттсбурга, 35 млн осіб) та Каліфорнійський (або Сан-Сан, від Сан-Франциско до Сан-Дієго, 20 млн осіб).
У Японії існує мегаполісТокайдо(від Токіо на південь до міста Кобе), в якому проживає майже половина населення держави (70 млн осіб).
У Західній Європі сформувалися мегаполіси Прирейнський (Рандстад) та Англійський, які часто об’єднують в один – Європейський хребет, або Блакитний банан, населення якого становить 89,8 млн осіб. Він пролягає від півночі Італії до півдня Великої Британії.
Два мегаполіси виникли у Китаї:Дельта річки Янцзи (де зливаються близько 20 міських агломерацій із загальною кількістю населення 80 млн осіб) та Дельта Перлинної річки (у районі Сянгану, охоплює 11 агломерацій, 47,3 млн осіб).
Іноді мегаполісом називають Москву з однойменною областю в Росії, де мешкає приблизно 20 млн осіб.
Формується Бразильський мегаполіс між Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу з населенням близько 38 млн осіб.
Відмінності урбанізації в різних країнах світу
Явище урбанізації має свої особливості в країнах різних типів. Основними ознаками, якими різниться цей процес у розвинутих країнах і тих, що розвиваються, є рівень і темпи урбанізації.
Рівень урбанізації показує, яка частка загальної кількості людей країни проживає в містах. Високим вважають рівень урбанізації понад 50 %, середнім – 20–50 %, низьким – менше ніж 20 %.
Темпи урбанізації – це швидкість зростання міського населення.
Для розвинутих країн характерні переважно високий рівень і низькі темпи урбанізації. Більше того, з кінця XX ст. населення великих міст Західної Європи почало зменшуватися. Щороку в середньому на 1 млн осіб скорочується кількість міських жителів у США. Зменшується й населення Токіо. Це результат процесу субурбанізації.
Субурбанізація – відплив міського населення в передмістя, що супроводжується зростанням і розвитком приміської зони.
Унаслідок цього формуються великі міські агломерації. Причому в ядрі такої агломерації живе лише 1/3–1/4 частина населення. Основна ж маса людей мешкає в передмістях і містах-супутниках.
Країнам, що розвиваються, властивий середній або низький рівень урбанізації. Щоправда, у більшості країн Латинської Америки, країнах Перської затоки, Північної Африки, нових індустріальних країнах Азії він уже високий. Темпи урбанізації у 4,5 разу вищі, ніж у розвинутих країнах, що дає підстави говорити про «міський вибух». З перенаселених сіл, у яких немає роботи й елементарних умов проживання, люди їдуть до міст шукати кращої долі. При цьому швидко зростає частка міського населення країн. Але місто не в змозі забезпечити всіх переселенців житлом і роботою. Це явище дістало назву хибної урбанізації.
Хибна урбанізація – зростання міського населення, що не супроводиться формуванням міського способу життя.
За хибної урбанізації околиці величезних міст перетворюються на перенаселені нетрі з антисанітарними умовами, де люди живуть у наметах, кар тонних коробках, дерев’яних ящиках. Такі квартали є розсадниками хвороб і злочинності. У Бразилії їх називають «фавелами», у Перу та Колумбії – «барріос кландестінос», в Індії – «басті», в Африці – «бідонвілями».
Останніми роками в умовах науково-технічного прогресу в розвинутих державах змінюються функції сільських поселень. Для них характерним стає явище рурбанізації (з англ. – сільський та латин. – міський) – поширення міського способу життя на селі. При цьому в село переносяться міські галузі господарської діяльності: сфера послуг і промисловість. На селі зростає кількість котеджів міських жителів. Найбільш рурбанізованою є місцевість навколо Парижа. Тут проживає понад 400 тис. селян, з яких лише 15 % зайняті у сільському господарстві. Інші працюють у столиці або передмістях чи обслуговують туристів.
Отже, розселення є складною системою розміщення людей по території. Вона склалася історично і постійно змінюється.
Урбанізація в Україні
Процес урбанізації в Україні розпочався у XIX ст. Особливо він прискорився після скасування кріпацтва в 1861 р. та швидкого розвитку промисловості. Утім міські жителі ще тривалий час становили незначну частку населення.
Із 1930-х років у зв’язку зі спланованим радянською владою голодомором на селі та форсуванням процесів розвитку промисловості урбанізація пришвидшилася. Нею керувала держава: будувалися нові міста, розширювалися старі. З сіл прибуло населення, утворюючи клас робітників. У 1940 р. в Україні вже було 255 міст і 459 селищ міського типу, рівень урбанізації досяг 36,2 %. Лідером з цього погляду став Донбас, де рівень урбанізації становив 74 %. За ним слідували Харківщина і Дніпропетровщина.
Після Другої світової війни темпи урбанізації зросли ще більше. Наприкінці 50-х років ХХ ст. в Україні вже було 332 міста і 744 селища міського типу, а рівень урбанізації зріс до 45,7 %. У 1960–1970-х роках почали формуватися міські агломерації навколо таких ядер, як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів. Рівень урбанізації вже був високим – 60,8 %.
На початку 1990-х років рівень урбанізації майже досяг сучасного, що свідчило про перетворення України на високоурбанізовану країну. Кількість міст зросла до 437, а п’ять із них були містами-мільйонниками. Сформувалися 19 міських агломерацій. Темпи урбанізації сповільнилися. Почалися процеси субурбанізації. Разом з тим урбанізація мала однобічний характер, спрямований на промисловий розвиток. Якість міського життя була невисокою, наростали екологічні проблеми, сфера послуг не відповідала нормам міського способу життя, особливо в малих і середніх містах.
Зростання частки міського населення в Україні
На сучасному етапі Україні притаманні високий рівень (68,7 %) та низькі темпи урбанізації. У результаті субурбанізації сформувалися міські агломерації – найбільша форма міського розселення в Україні. У них проживає близько 36 % населення країни.
До моноцентричних агломерацій належать, зокрема, Київська (5,2 млн осіб), Харківська (2,2 млн осіб), Одеська (1,5 млн осіб), Львівська (1,5 млн осіб), Запорізька (1,1 млн осіб).
Біцентричними є Дніпропетровсько-Дніпродзержинська (2,4 млн осіб), Донецько-Макіївська (2 млн осіб), Горлівсько-Єнакіївська (783 тис. осіб), Ужгородсько-Мукачівська (469 тис. осіб), Лисичансько-Сєверодонецька (360 тис. осіб), Калуш-Долинська (298 тис. осіб) агломерації.
Поліцентрична агломерація сформувалася на Донбасі (4,7 млн осіб).
Д/з: § 47, 48 прочитати. Надіслати мені результати тестів. 8 травня 2020 року
Тема 1: Тематичне оцінювання з тем: "Демографічні процеси та статево-віковий склад населення світу та України" та "Розселення".
Тематичне оцінювання: "Населення України та
світу" (8 клас) І варіант
І рівень
1.Вибрати групу країн, що є найбільшими за кількістю населення:
А Індія, Франція, США Б Китай, Іспанія, Пакистан
В США, Україна, Китай Г США, Китай, Індія
2.Вкажіть регіон, для якого характерний низький природний приріст:
А Азія Б Африка В Європа Г Латинська
Америка
3.Вкажіть, які є міграції за напрямком:
А постійні Б сезонні В маятникові Г
внутрішні
4.Вкажіть групу країн, які мають найчисленнішу українську діаспору:
А Росія, Білорусь, Молдова Б Польща, США,
Канада
В Канада, США,
Росія
Г Росія, Казахстан, Білорусь
5.Вкажіть правильне співвідношення чоловіків і жінок в Україні:
А 54% і 46% Б 46% і 54% В
52% і 48% Г 48% і 52%
6.Середня тривалість життя в Україні становить:
А 68,5 роки Б 65,5 роки В 76,2
роки Г 66,3 роки
ІІ рівень
Дати визначення термінів: агломерація, трудові ресурси, демографічна політика.
ІІІ рівень
Доповнити речення:
1.До світових релігій належать:
2.Найбільші мегалополіси США це:
3. Вкажіть регіони світу, для яких характерна хибна урбанізація та поясніть, що
означає це поняття.
Тематичне оцінювання: "Населення України та
світу" (8 клас) ІІ варіант
І рівень
1.Вибрати групу країн, населення яких не перевищує 1 млн. чол.:
А Індія, Росія,
Ватикан Б Китай, Японія, Монако
В Індонезія, Андорра, Пакистан Г Ватикан,
Ліхтенштейн, Монако
2.Вкажіть країну, демографічна політика якої направлена на зменшення
кількості населення:
А Франція Б Індія В Японія Г Україна
3.Вкажіть, які бувають міграції за тривалістю:
А зовнішні Б внутрішні В сезонні Г
еміграції
4.Вкажіть країну, де проживає найбільша українська діаспора:
А США Б Казахстан В
Канада Г Бразилія
5.Вкажіть країну з найбільшою тривалістю життя:
А США Б Сінгапур В
Японія Г Канада
6.Середня густота населення України становить:
А 86,6 чол/ км² Б 42,7 чол/ км² В 70,7 чол/
км² Г 33,4 чол/ км²
ІІ рівень
Дати визначення термінів: мегалополіс, економічно активне населення, діаспора.
ІІІ рівень
Доповнити речення:
1.Національними релігіями Китаю є:
2.Найбільші мегалополіси в Азії це:
3.Вкажіть, які функції можуть виконувати міста в суспільстві.
Тематичне оцінювання виконати на подвійному листку із
зошита і зберігати до закінчення карантину, по закінченню
карантину я всі ваші роботи перевірю і виставлю вам оцінки,
тому прохання виконувати всі тестові завдання та контрольні
роботи на листках, які потім будуть вклеєні у ваші зошити для
контрольних робіт.
Тема 2: Етнічний склад населення.
Етноси. Найпоширеніші мовні сім'ї.
Однонаціональні та багатонаціональні країни. Національний склад населення
України: особливості та регіональні відмінності. Національні меншини та етнічні
групи, основні райони їх розселення
Д/з: § 49,50 прочитати. Виконати завдання тематичного оцінювання.
За більш детальною інформацією чи питаннями звертайтесь за: Номером мобільного телефону: +380961284632 Viber: +380961284632
Електронна пошта: olgaavericeva87@gmail.com
15 травня 2020 року Тема 1: Релігійний склад
населення: Релігія як явище культури. Світові релігії.
Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні.
Релігії народів світу
Релігія — це світогляд і світовідчуття та відповідна поведінка людини, що ґрунтується на вірі в існування надприродного. Для суспільства релігія є об’єднанням загальнолюдських цінностей і норм, невід’ємною частиною культури й окремої людини та етносу в цілому. Сучасна класифікація релігій базується на їх розподілі залежно від поширення і чисельності вірян.
Традиційні
Етнічні
Світові
Фетишизм (Західна Африка)
Тотемізм (у аборигенів Америки і Австралії)
Шаманизм (у народів Сибіру і Кореї)
Культ пращурів(у народів Східної Азії)
Індуїзм (Індія)
Іудаїзм (Ізраїль)
Конфуціанство (Китай)
Даосизм (Китай)
Синтоїзм(Японія)
Джайнізм (Індія)
Зороастризм (Індія, Іран)
Християнство
Іслам
Буддизм
Християнство — релігія, що базується на вірі в Ісуса Христа. Основні положення християнства (догми) сформульовані в Біблії та постановах Вселенських соборів. Центральне місце посідає догма воскресіння Ісуса Христа. Усі три гілки християнства — католицизм, православ’я і протестантизм — об’єднують близько 2 мільярдів вірян у всьому світі. Православ’я більш поширене в країнах Східної Європи та Близького Сходу; католиків найбільше у Західній Європі, у країнах Америки; протестанти поширені в Німеччині, Швейцарії, Великій Британії, скандинавських країнах, Канаді, Австралії, США.
Іслам (від араб. Покірність), або мусульманство, — релігія, що базується на вірі в єдиного всемогутнього бога Аллаха і його пророка-посланника Мухаммеда (або Магомета, звідки ще одна назва релігії — магометанство). У цій релігії виділяються дві основні течії — сунізм та шиїзм. Найбільше мусульман мешкає в Азії і Африці, а їхня загальна кількість у світі сягає 1 мільярда та продовжує швидко збільшуватися.
Релігійні особливості мусульманства в поєднанні з сучасними тенденціями розвитку геополітики, економіки, ідеології, культури призвели до зростання в міжнародних відносинах ролі країн ісламського світу. Крім того, багато військово-політичних конфліктів у сучасному світі почалися з протистояння прихильників різних віросповідань.
Буддизм — єдина зі світових релігій, що базується не на вірі в Бога, а на вірі в Будду — просвітленого, яким за певних обставин може стати будь-хто, якщо звільнить душу від страждань. Буддизм поширений в Індії, Монголії, Китаї, Шрі-Ланці, частково в Середній Азії і Сибіру (450 млн. вірян).
Запитання. Що спільного у різних релігій світу та чим вони відрізняються?
ДУХОВНА КУЛЬТУРА. ГЕОГРАФІЯ РЕЛІГІЇ В УКРАЇНІ
Релігія (від лат. Religio — «благочестя», «побожність», «святиня», «предмет культу»)— одна з форм культури, світогляд, що полягає в поклонінні вищим силам, а також освяченні норм моралі.
Релігія відігравала і продовжує відігравати важливу роль як в особистому і соціальному житті людей, у житті держави, такі в міжнародних відносинах. Значним є внесок релігії у формування етносів, у розвиток їхньої культури, державності.
Україна— багатоконфесійна держава, на 1 червня 2000 року офіційно було зареєстровано 24,3 тис. релігійних організацій-громад, що належать до 90 конфесій (див. схему). Найбільш численними є християнські конфесії.
Християнська церква України— явище тисячолітньої культури. Вона почала свою морально-виховну місію з первісної язичеської релігії, що не мала засад моральності. В основі взаємовідносин у тогочасному суспільстві лежали користь, шанування найстаршого та підкорення найсильнішому. Церква розкрила значення гріха, а над усім внутрішнім світом людини і зовнішньою її поведінкою поставила Бога як пильного Суддю. Церква відкрила для людини поняття Божественного Закону. Вона формувала етику, духовну культуру, світогляд. Церква підкреслювала рівність усіх людей перед Богом без формального знищення рабства, одним тільки визнанням рабів рівноправними членами Церкви. Важлива роль Церкви у державному об’єднанні розрізнених слов’янських племен, сприянні їхній централізації навколо Києва. Незаперечна заслуга Церкви в розквіті освіти на Русі і розвитку церковного мистецтва. В XI столітті християнство розкололося на два напрями: православ’я і католицизм. Вони відрізняються особливостями догматики, культу та організації. Істотна догматична розбіжність — питання про походження Святого Духа: католики вважають, що він походить і від Бога-Отця і від Бога-Сина, православні— тільки від Бога-Отця. На відміну від православних, католики думають, що крім раю та пекла існує «чистилище»— проміжна ланка.
Якщо всі католики організаційно єдині і підпорядковані Римській католицькій церкві (РКЦ) на чолі з Папою Римським, то православні мають автокефальні (незалежні) національні церкви. Всього їх 15: Московська, Константинопольська, Єрусалимська, Грузинська та ін. У католицизмі велику роль відіграє чернецтво— тільки через священнослужителів може дійти звертання до Бога. У православ’ї священнослужителі можуть бути одруженими або дають обітницю безшлюбності, у католиків— целібат (обов’язкова безшлюбність).
Є деякі відмінності й у відправленні служб: у православних храмах допускається лише хоровий спів, але не органна музика, віруючі моляться стоячи; католики хрестять дітей, обливаючи їх водою, православні— тричі занурюючи їх у воду; є відмінність у накладенні хреста— православні хрестяться справа наліво і триперстям тощо.
Деякі православні церкви пішли на зближення з католицтвом і визнали верховенство Папи Римського (уніатські, або греко-католицькі).
У XVI н.. в результаті так званої Реформації від католицизму відколовся протестантизм (від слова «протест»), який відкинув владу Папи Римського і став третім основним напрямом християнства. Протестантизм висунув три основних принципи в християнстві: порятунок особистою вірою, священство всіх віруючих і винятковий авторитет Біблії. Кожний християнин, будучи обраний і хрещений (хрещення дорослих людей), отримує посвяту на спілкування з Богом, право проповідувати і здійснювати богослужіння без посередників (церкви, духівництва). Богослужіння зводиться до проповіді, молитви і співу псалмів рідною мовою. У протестантизмі існує кілька течій, церков, відомих як «пізній протестантизм»: баптисти, методисти, адвентисти, свідки Єгови, п’ятидесятники та ін. Православ’я— традиційно найбільш впливова конфесія в Україні. Три його основні православні церкви в цілому налічують майже 12 тис. громад. Кожна з конфесій має свою структуру: громади (формуються за територіальною ознакою) поєднуються на єпархії, існують монастирі, духовні навчальні заклади, періодичні видання, недільні школи та н.. Українська православна церква Московського патріархату налічує 8590 громад. Найбільша кількість громад УПЦ у Вінницькій, Хмельницькій, Закарпатській, Рівненській, Волинській областях. Згідно з офіційною статистикою Українська православна церква Київського патріархату має 2,5 тис. громад, які знаходяться у Львівській, Івано-Франківській, Київській і Тернопільській областях. Українська автокефальна церква має понад 1 тис. парафій, що зосереджені в трьох галицьких областях (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська).
У 1989 році Українська греко-католицька церква була легалізована (з 1946 року церква перебувала на нелегальному становищі) і відновила свою структуру. УГКЦ має більш 3200 громад, які зосереджені в основному в Галичині. Серед церков, що активно розвиваються, треба відзначити римсько-католицьку, яка налічує близько 800 громад, духовним центром її є Львів.
Широко представлено в Україні церкви протестантського напряму. Вони є одними з найбільших за кількістю своїх прихильників у країнах СНД, бо поєднують 5590 громад. Найбільш значні громади мають християни-баптисти, християни віри євангельської (п’ятидесятники), адвентисти сьомого дня… Баптистські громади найбільш поширені в Чернівецькій, Київській областях; п’ятидесятники— у Рівненській, Волинській.
В України існують республіканські духовні центри.
Зросла в Україні і кількість мусульманських громад, існують у багатьох містах іудаїстські релігійні громади.
Останніми роками стали поширюватися нові релігійні напрями і течії, серед них виділяється віра бахаї. Це наймолодша зі світових релігій. Людству, такому різноманітному за рівнем економічного розвитку, культурою, традиціями і соціальним досвідом, бахаї пропонують новий спосіб життя, що ґрунтується на принципах Єдності Бога, Єдності людства, Єдності релігій, подолання забобонів (релігійних, расових, класових, національних та н..), гармонії релігії та науки, незалежного пошуку істини, загальної обов’язкової освіти, рівності чоловіків і жінок тощо.
Таким чином, релігійне життя України стає більш складним і різноманітним. Реалії духовного життя України націлені на створення формули гармонійного співіснування всіх релігійних напрямів і течій, які повинні знайти опору в минулому, у традиціях, вміти адаптуватися в сучасності, перебороти нерозуміння або неприйняття, знайти розумну міру, можливість для діалогу релігій. Source: https://lectures.7mile.net/geography-8/naselennia/religiya-yak-yavishche-kulturi-svitovi-religiji-regionalni-vidminnosti-religijnikh-viruvan-v-ukrajini.html
Тема 2: Зайнятість населення в
світі та Україні: Трудові ресурси. Кількість і якість трудових
ресурсів. Економічно активне населення. Зайнятість населення. Проблеми
зайнятості https://www.youtube.com/watch?v=XEyGu9tZXik
Трудові ресурси, зайнятість населення України
Трудові ресурси - це населення працездатного віку (чоловіки від 16 до виповнення 60 років, жінки від 16 до виповнення 55 років), яке працює або не працює, а також пенсіонери й підлітки, які працюють. Зрозуміло, що основна частка трудових ресурсів припадає саме на населення працездатного віку, за винятком інвалідів І і II груп та пенсіонерів, що отримують пенсію на пільгових умовах Проте пенсіонери і підлітки, які на даний момент зайняті у суспільному виробництві, також становлять запас (ресурс) робочої сили.
Однак зараз Україна переходить на міжнародні стандарти оцінки трудових ресурсів. Згідно з концепцією робочої сили, якою користується Міжнародна Організація Праці (МОП), вихідним поняттям є економічно активне населення. Це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певної періоду пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг. До економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить прибуток (зайняті), та безробітні.
В Україні на 2010 р. до економічно активного населення належало 22,1 млн. осіб, або 47,2% від всього населення держави, з них 20,2 млн. - особи працездатного віку.
До зайнятого населення відносять осіб, які займалися економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня); роботодавці; особи, які самостійно забезпечували себе роботою або безкоштовно працювали у сімейному бізнесі; служителів релігійних культів; військові кадрової служби та ін.
Однак, до зайнятого населення не відносять учнів та студентів працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військових строкової служби. Вони разом з пенсіонерами та людьми, що з тих чи інших причин не шукають роботу, належать до економічно неактивного населення.
Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15-70 років до всього населення означеного віку. Так, в Україні у 2012 р. рівень зайнятості становив 59,2 %.
За останні десятиліття значно змінилась структура зайнятості. Частка працівників сфери матеріального виробництва зменшилась із 60 % у 1990 р. до 42% у 2005 р., зокрема промисловості з 30,8% до 27,7%, будівництва - з 9,4 % до 4,8 %. Збільшення частки працівників відбувалося у сфері управління (з 0,2% до 8,2).
Співвідношення між попитом і пропозицією на трудові ресурси утворює ринок праці. Тепер на ньому попит набагато менший за пропозицію, внаслідок чого збільшується кількість безробітних людей.
Рівень безробіття, за підходами МОП - це відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15-70 років до економічно активного населення. В Україні рівень безробіття у 2012 році склав 7,5% проти 7,9% в 2011 році.
Д/з: § 51-53 прочитати. Записати в зошити визначення, виділені в тексті іншим шрифтом. За більш детальною інформацією чи питаннями звертайтесь за: Номером мобільного телефону: +380961284632 Viber: +380961284632
Електронна пошта: olgaavericeva87@gmail.com 22 травня 2020 року Тема 1: Географічне положення,
адміністративно-територіальний устрій, історія формування і розвитку.
Географія Рівненської області
Географічне розташування
Рівненська область розташована в північно-західній частині України й займає територію 20,1 тисячі квадратних кілометрів. Територія області розташована між 50°01' та 51°58' північної широти й між 25°01' та 27°38' східної довготи. Протяжність області з півночі на південь 215 км, а із заходу на схід — 186 км. Межує на півночі з Берестейською та Гомельською областямиБілорусі, на сході з Житомирською, на південному сході з Хмельницькою, на півдні з Тернопільською, на південному заході із Львівською, на заході з Волинською областями.
Історія
Передісторія
Територія нинішньої Рівненської області була заселена ще з доби пізнього палеоліту, тобто приблизно 40-10 тисяч років тому. Про це свідчать численні археологічні знахідки. На теренах області виявлено близько 100 залишків стародавніх поселень та могильників.
Всього в області налічується 171 річка завдовжки понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Головною водною артерією є річка Горинь (довжина в межах області 386 км) зі своєю найбільшою притокою Случчю. З інших значних річок на Рівненщині протікають Стир, Льва, Ствига, на крайньому північному заході — Прип'ять.
Водойми
В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші). Загальна площа озер складає понад 260 км². Серед них — Нобель, Біле, ОстрівськеВелике Почаївське. Збудовано 31 водосховище (найбільші — Хрінницьке, Млинівське, Боберське) та понад 300 ставків.
Природні ресурси
Понад 850 тисяч гектарів становить площа лісового фонду області, а загальний запас деревини становить 103 мільйони кубометрів. На Рівненщині є понад 100 родовищ 14 видів корисних копалин. Рівненщина — європейський монополіст базальту. Рівненська область має великі запаси бурштину.
Природно-заповідний фонд Рівненсьської області представлений практично всіма категоріями територій та об'єктів, крім біосферних заповідників.
Природно-заповідний фонд Рівненської області
Всього територій та об'єктів ПЗФ Рівненської області — 310 (181,5 тис га):
загальнодержавного значення — 27 (64,9 тис га)
природних заповідників — 1 (42289 га)
національних природних парків — 1 (5448,3 га)
заказників — 13 (16720 га):
ландшафтних — 1 (905 га)
загальнозоологічних — 1 (100 га)
лісових — 1 (110 га)
ботанічних — 8 (12301 га)
гідрологічних — 2 (3304 га)
пам’яток природи — 8 (420,2 га):
комплексних — 1 (91 га)
ботанічних — 4 (243,2 га)
зоологічних — 1 (13 га)
гідрологічних — 2 (73 га)
дендрологічних парків — 1 (29,5 га)
парків-пам'яток садово-паркового мистецтва — 2 (39 га)
місцевого значення — 283 (116,6 тис га)
регіональних ландшафтних парків — 3 (58708 га)
заказників — 112 (53887,3 га):
ландшафтних — 10 (2201,2 га)
лісових — 16 (2142,8 га)
геологічних — 4 (2460 га)
ботанічних — 38 (32372 га)
гідрологічних — 11 (2442 га)
орнітологічні — 9 (1556,3 га)
ентомологічних — 16 (344 га)
іхтіологічні — 2 (3255 га)
загальнозоологічні — 6 (7114 га)
пам’яток природи — 59 (394,42 га):
комплексних — 13 (114,5 га)
геологічних — 2 (2,8 га)
гідрологічних — 13 (56,3 га)
ботанічних — 31 (220,82 га)
заповідних урочищ — 97 (3454,9 га)
парків-пам’яток садово-паркового мистецтва — 12 (128 га)
Перелік територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення Рівненської області.
18 березня 2020 року Презентація дослідницьких проектів. Узагальнення та систематизація знань з розділів "Океанія", "Америка". За детальною інформацією чи питаннями звертатись за: Номером мобільного телефону: +380961284632 Viber: +380961284632 Електронна адреса: olgaavericeva87@gmail.com 1 квітня 2020 року Тема: Особливості географічного положення Африки. Склад регіону. Сучасна політична карта Африки. Форми державного правління і територіального устрою країн, типи країн за рівнем економічного розвитку. Райони збройних конфліктів, проявів тероризму. Природні умови і ресурси регіону. Населення Африки. Урбанізаційні процеси. Система розселення. Особливості економіки країн Африки. Первинний сектор економіки. Сільське господарство. Лісове господарство. Добувна промисловість. Вторинний сектор економіки. Особливості розміщення промислових центрів у регіоні. Третинний сектор економіки: особливості становлення і закономірності розміщення. Найва...
16 березня (понеділок) 2020 року Тема 3. Глобальна економіка Тема 4. Політична географія та геополітика Параграфи 38-40 читати. У практичних друкованих зошитах робота № 8. За детальною інформацією чи питаннями звертатись за: Номером мобільного телефону: +380961284632 Viber: +380961284632 Електронна адреса: olgaavericeva87@gmail.com 1 квітня 2020 року Тема: Виробництво текстилю, одягу, взуття: сучасна просторова організація, чинники міжнародної спеціалізації. Сучасні транспортно-логістичні системи та інформаційно-комунікаційні мережі як інфра-структурний каркас глобальної економіки.Світовий ринок інвестицій і фінансів. Туризм. Формування «інформаційного суспільства». Дослідження 1. Світовий ринок патентів: лідери й аутсайдери. 2. Роль транснаціональних компаній у розвитку машинобудівних та хімічних виробництв в Україні Д/з: Параграфи 38-40 повторити. За детальною інформацією чи питанням...
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий